ДЕРЖАВА НА ЗАХИСТІ ЖИТТЯ І ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ

ПОГОДЖЕНО                                                                                                                                                                                                                                                    БЕСІДА БЖД

Заступник з виховної роботи

__________________________(підпис, П.І.П.)

«___»_______________20__р

ДЕРЖАВА НА ЗАХИСТІ ЖИТТЯ І ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ

Мета: дати поняття про дискримінацію та її види; вчити розпізнавати види дискримінації; пояснити як держава захищає своїх громадян від дискримінації, катування, торгівлі людьми; показати значення Конституції України та Загальної Декларації ООН “Про права людини” щодо захисту людей від дискримінації.

Основні поняття та терміни: дискримінація, катування, торгівля людьми,

експлуатація.

Обладнання: Загальна декларація ООН “Про права людини”, Конституція

України.

• Що таке ООН?
• Які права надає дитині Конвенція ООН про права дитини?
• Куди в нашій країні може звернутись дитина, коли її права порушуються?

Чи замислювалися ви над тим, що інколи ми можемо мати зовсім різні точки зору або погляди, проте жодна точка зору не може бути єдино правильною. Коли сперечаються дві людини, то з своєї точки зору кожна з них є правою, тому що в кожної з них є своя система цінностей. З точки зору кожної людини її система цінностей є правильною. Чи можна вважати когось поганою людиною, виходячи лише з того, що вона думає або діє не так, як ми? Кожна людина є неповторною і має право бути такою. Однак нас об’єднує те, що всі ми – люди.

Усі ми різні, але жодна людина не може бути більш чи менш людиною за решту людей. Всі ми рівні, й однаковою мірою можемо користуватися правами людини. Загальна Декларація прав людини проголошує рівність усіх прав людини без жодної різниці.

Всі ми рівні, але не однакові. Це факт який призводить до того, що люди проводять кордони на карті планети і звертають увагу на відмінності, які, на їхню думку, вкрай важливі. Коли проводять кордони, які не лише розділяють групи людей, а й припускають, що одна група краща (гірша) за іншу тільки через належність до певної раси, колір шкіри, стать, мову, релігію, політичні погляди чи національне й соціальне положення, це є дискримінацією.

Поняття “дискримінація” походить від латинського discriminatio, що означає виокремлюватися, розрізняти, і визначається як обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою або національною належністю, політичними та релігійними переконаннями. Проте ми знаємо, що несправедливе ставлення до когось можливе і залежно від віку, статі, етнічної належності, зовнішності, фізичних вад тощо. У міжнародних відносинах дискримінацією називають створення умов, які ставлять яку-небудь державу (групу держав), її організації та громадян) у гірше становище порівняно з іншими. Отже, дискримінація часто виникає на ґрунті упередження.

Таким чином, упередження – це ставлення, а дискримінація – дії, вчинки, поведінка, що виникає на ґрунті упередження. Дискримінація передбачає обмеження деяких людей у правах, виключення їх із суспільства, громадського або суспільного життя. Люди, яких дискримінують, завжди відчувають себе відірваними, відштовхнутими, скривдженими або приниженими. Випадки дискримінації нерідко стають причинами між особових, суспільних чи міжнародних конфліктів. (Можна навести приклади таких конфліктів на міждержавному рівні).

Дискримінацію треба відрізняти від обмежень у певних правах. Якщо ці обмеження розумні й доцільні, вони не порушують прав людини. Наприклад, в Україні виборче право для громадян держави введене з 18-річного віку, коли вважається, що людина вже свідомо може зробити свій вибір. Проте право обирати й бути обраним не залежить від статі чи кольору шкіри. (Можна навести інший приклад за вибором вчителя).

Відсутність дискримінації у країні є корисною не тільки для окремих осіб, а й для соціальних груп та держави загалом. Країна, що надає доступ до освіти, навчання, робочих місць усім своїм громадянам, має можливість збільшити кількість людей, які будуть озброєні необхідними навичками і знаннями. Така країна буде соціально благополучною і заможною порівняно з країною, що обмежує такі можливості.

Міжнародна спільнота намагається подолати прояви дискримінації як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах. Впродовж останніх десятиліть багатьма країнами, зокрема й Україною, підписано міжнародні угоди, що забороняють усі форми расової дискримінації, обмеження прав жінок, дітей тощо.

Згідно визначення розрізняють декілька видів дискримінації. Існують такі її види: расова (за кольором шкіри), національна або етнічна, мовна, статева, вікова, соціальна (за соціальним походженням), матеріальна (за матеріальним станом), політична (за політичними поглядами), релігійна.

Дискримінація може виявлятися у різних формах: в образливих вчинках, словах і жестах, які принижують гідність людей.

Крайньою формою дискримінації є рабство, коли людину позбавляють будь-яких прав, і вона змушена повністю виконувати все що їй наказують.

Найнебезпечнішою формою дискримінації є геноцид – дії, які здійснюються проти будь-якої расової, етнічної або релігійної групи з наміром її часткового чи повного знищення. Ці дії вчиняються, як правило, групою людей, яка вибрала сама себе для вчинення правосуддя над іншими, які, на її думку, не заслуговують права на існування. (Навести приклади геноциду – проти індіанців у Північній Америці, євреїв та циган у нацистській Німеччині, українців, татар, чеченців у Радянському Союзі).

Кожен у своєму житті може стати і свідком. І жертвою дискримінації, і навіть її причиною. Тому важливо навчитися запобігати виникненню дискримінації й активно протидіяти їй. Найкраща противага дискримінації – це розуміння того, що між різними людьми існує набагато більше спільного, ніж відмінного, тому що усі ми – насамперед люди.

Для того, щоб запобігти і припинити дискримінацію, необхідно дотримуватися певних принципів. Спілкуючись з незнайомою людиною, потрібно ставитися до неї доброзичливо і без упередження. Перш ніж робити якісь висновки, намагатися ближче познайомитися з людиною, дізнатися якомога більше про її життя. Формувати свої враження потрібно на вчинках, а не на стереотипах – спрощених уявленнях про соціальну групу, до якої вона належить. Необхідно завжди критично ставитися до стереотипів. У подібних випадках можна спокійно заперечити, що це звичайний стереотип.

Якщо ви стали свідком дискримінації, одразу намагайтеся її припинити. Часто для цього буває достатньо вашого негативного ставлення.

Якщо ви самі стали жертвою дискримінації, то спочатку попробуйте поговорити з нападниками і довести, що ви їм нічого не зробили і вони не повинні нічого мати проти вас. Якщо це не допомогло, і переслідування, образи, напади, погрози продовжуються, то терпіти цього не можна і потрібно сказати батькам або вчителеві. Якщо неформальні методи не допомагають, необхідно офіційно звернутися до адміністрації школи або в міліцію. Адже ми маємо право жити і вчитися у безпечних умовах, і є люди, які зобов’язані охороняти наші права.

Згідно з Конвенцією про права дитини, яка була прийнята у 1989 році, у зв’язку з фізичною та розумовою незрілістю дитина потребує особливої охорони, турботи і допомоги, у т.ч. належного правового захисту. Для повного і гармонійного розвитку її особистості дитині необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння. З явними протиріччями з наведеними вимогами знаходиться експлуатація дитини.

Під експлуатацією дитини розуміється привласнення не будь-яких матеріальних результатів (продуктів) її праці, а лише прибутку як різниці між доходами і виробничими витратами. Проте якщо особа не несе виробничих витрат у зв’язку з використанням праці дитини, отримані нею доходи і є фактичним прибутком.

Відповідно до законодавства України допускається прийняття на роботу осіб, які досягли шістнадцяти, за згодою одного з батьків або особи, що його замінила, - п’ятнадцяти, а за сукупністю інших, крім такої згоди, умов (щодо учнів певних навчальних закладів, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від роботи час) - чотирнадцяти років.

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Одним з найбільш ганебних видів експлуатації є сексуальна. Сексуальна експлуатація - це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за грошу чи іншу матеріальну винагороду, або в суміжних сферах (скажімо, у сфері розпусних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув’язненим та деяким іншим особам, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо). Під порнобізнесом розуміється частково чи повністю дозволений у даній країні чи незаконний вид підприємництва, пов’язаний зі звідництвом для проституції, сутенерством, утриманням будинків розпусти, виготовленням, збутом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру.

Стаття 27 Конституції України проголошує, що “ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню”. Катування - це умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв (багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень), мучення (багаторазове або тривале спричинення болю) або інших насильницьких дій (різні посягання на статеву недоторканість особи, підвішування тіла, придушування, тривала ізоляція, вплив на людину постійним та голосним звуком, примушування їсти неїстівні речовини тощо) з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі. Згідно Кримінального кодексу України такі дії караються позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. Якщо ж такі дії були вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, то це діяння карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Ці дії, як правило, супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою і здатні принизити особу, зламати її морально.

Одним з найбільш прибуткових видів незаконного “бізнесу “ після торгівлі зброєю і наркотиками є торгівля людьми. Під торгівлею людьми розуміють продаж або іншу оплатну передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщення за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці. (Навести приклади торгівлі людьми, використовуючи матеріали періодичної преси, телебачення та радіо).

Відповідно до законодавства України діти мають право виїхати з України лише за наявності проїзного документа дитини. Його оформлення проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання (згоди) батьків або законних представників дитини. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено лише на підставі суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведених норм є незаконним.

Звичайно, що особливо небезпечним для волі і гідності дитини є випадки, коли її після вивезення за кордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертають до рідних, а використовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність, жебрацтво тощо.

Державні і міжнародні організації вже багато років намагаються боротися із кримінальною торгівлею людьми. Але законодавство в цій сфері є недосконалим, а торгівля людьми – добре організованим злочинним “бізнесом” з величезними фінансовими можливостями. В Україні цей злочин карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Якщо ці дії були вчинені щодо неповнолітнього - на строк від п’яти до дванадцяти років. Якщо ці дії були пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну - на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Це є злочин проти волі і гідності людини.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла один із найважливіших документів людства – Загальну Декларацію прав людини. Цей документ проголосив, що основними і невід’ємними правами кожної людини є: право на життя, свободу і особисту недоторканість, на вільне пересування, власність, свободу думки, совісті і релігії.

Загальна декларація прав людини стала основою для прийняття законів окремих держав. В 1996 році в нашій країні прийнята Конституція України, яку ще називають Основним Законом. Розділ ІІ Конституції, який має назву “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (статті 21 - 64) закріплено основні права людини. Так в статті 24 вказано, що “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.”.

Якщо ж людина вважає, що їх громадянські права порушуються і держава не забезпечує їх захист, вона може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Якщо можливості оскарження в державі вичерпано, можна звернутися до міжнародних органів, наприклад, у Комітет із прав людини ООН або в Європейський суд з прав людини.

• Що ви розумієте під поняттям “дискримінація”?
• Які найбільш ганебні форми дискримінації вам відомі?
• Куди може звернутися людина якщо вона вважає що її громадянські права порушуються?
• Як можна запобігати та припиняти дискримінацію?