ПОГОДЖЕНО                                                                                                                                                                                                                                                              БЕСІДА БЖД

Заступник з виховної роботи

__________________________

(підпис, П.І.П.)

«___»_______________200__р

 

Як поводитися на випадок нападу.

Якщо є можливість бігти — біжіть негайно. У даній ситуації ця дія не оцінюється як боягузтво. На думку психологів, хоробрість — це розумне оцінювання своїх можливостей. Іноді необхідно мати мужність, щоб сказати собі: я повинен відступити.

Щоб швидше і надійніше відірватися від переслідувачів, необ¬хідно враховувати такі правила:

1. Обирайте для відступу складний для хуліганів маршрут. Зрозу¬міло, щоб ви самі змогли його подолати (до триметрового парка¬на не біжить і з висоти третього поверху не стрибайте), щоб він не став для вас складнішим, ніж для переслідувачів (через гли¬бокий сніг не біжіть, тому що по слідах вас доганяти легше).

2. Вибирайте шлях з легкими для вас і неприємними для пере¬слідувачів перешкодами (бруд, калюжа, кущі). Якщо пересліду¬вачі і не припинять бігти за вами, вони на мить уповільнять біг перед неприємною перешкодою, може, оббіжать її, втра¬тивши ще декілька цінних для вас секунд. Часто пересліду¬вання припиняється, якщо перед цим не було принципової сутички і супротивники не оскаженіли до того, щоб перестати турбуватися про свій одяг.

3. Якщо перед вами невисоке провалля, стрімкий схил, високий ґанок, можна і треба стрибати. Якщо на вашому шляху опини¬лася річка, ставок, сміливо забігайте (стрибайте) у воду, зрозу¬міло, якщо ви вмієте плавати і це не зима. Це така неприємна перешкода, що навіть хулігани, які вміють плавати, найвірогі¬дніше зупиняться, а якщо ні, то у воді їм значно важче буде реалізувати свою кількісну перевагу та бойові навички.

Якщо зустріч із злочинцем усе ж сталася, як поводитися — по¬кірно чи агресивно — вам доведеться вирішувати самому на темній вулиці або у безлюдному місці, де ви так необдумано опинилися.

Безпечніше:

— на першу вимогу вуличного грабіжника віддати гроші (для цього невелику суму завжди носіть у кишені або сумочці);

— не тягти до себе сумку, якщо її виривають;

— не сперечатися, не відповідати на провокативну поведінку. Говорити спокійно і повільно, впевнено. Ваша мета: виплута¬тися із біди, а не перемогти у сутичці.

Одне із золотих правил виживання — прогнозування у ситуації підвищеного ризику хоча б на 2—3 хвилини наперед. Для цього необхідно оцінити передбачувані наміри нападників, їх кількість, боєздатність, озброєність і ступінь агресії кожного або хоча б одного-двох найближчих; можливість негайної втечі. Усе це ви повинні зробити швидко, доки вас ще не б'ють, може, навіть не погрожу¬ють, але наміри нападників уже визначилися.

Ні в якому разі не чекайте моменту, коли вас почнуть бити! У подібних умовах необхідно атакувати з випередженням, щоб виб¬ратися із небезпечної ситуації.

Починайте свої дії, раптово облишивши образ дружньо-спокійно¬го співбесідника. Намагайтеся пригнітити противника психологіч¬но. Говоріть із ним сміливо, агресивно, підхоплюючи його лексику. Не розгублюйтеся, не давайте себе залякати.

Така різка зміна образу доречна, якщо хулігани, пригнічуючи вас, перейшли до відвертого залякування. Вони, напевне, думають, що ви зламані. Вам же перед рішучою атакою рекомендується про¬вести дії щодо відволікання уваги: щось упустити або розсипати, зобразити радість із приводу допомоги, яка нібито з'явилася за спинами хуліганів або ж, навпаки, показати великий переляк, покликати собаку, запитати: «А хто це йде?» Тільки раптовість Допоможе вам прорвати оборону. Якщо на вас вчинив замах один хуліган і вам пощастило збити його з ніг, все одно негайно тікайте із місця сутички, доки він не з'ясував і не усвідомив реальне співвідношення сил.

Кого атакувати першим? Як правило — того, хто почав напад (він звичайно найбільш небезпечний). На його долю припаде найбільш повноцінна атака, і, якщо він виявиться хоча б тимчасо¬во виведеним із ладу, це створить ефект «розгрому». Пам'ятайте, перед вами зграя, яка сильна своєю монолітністю. І вона може роз¬сипатися, якщо лідер опиниться на землі.

Іноді буває, що зручніше спочатку кинутися на того, хто озброєний або, навпаки, без зброї або штовхнути того, хто на вид слабкіший і нерішучий, на того, що загороджує найбільш зручний шлях відступу...

Як саме атакувати? Переважно ударами, навіть якщо ви володі¬єте технікою кидків і больових прийомів. У бійці кидки можуть знадобитися головним чином для вивільнення від захоплень. Із ба¬гатьох больових прийомів найчастіше за інші ефективні прийоми, спрямовані на кисть і пальці. Але й тут потрібні не класично пра¬вильні заломи і вивертання, а швидкий прихват (бажано однією рукою) і миттєве травмуюче «скручування» будь-якої частини од¬ного або кількох пальців супротивника. Бити кулаком рекомен¬дується тільки тим, у кого вже поставлений різкий нокаутуючий удар і хто знає, як це робити. Адже саме в цій ситуації (або схожій) дуже важливі ваша фізична підготовка і психологічний настрій.

Вулична бійка — це боротьба за себе без правил. Тут доречні будь-які удари і прийоми. Головне — рішучість, швидкість, натиск. Дуже важливо бути внутрішньо сильнішим від супротивника: впертішим і сміливішим. Той, хто сильніший духом, і на вулиці перемагає значно частіше, ніж прийнято думати. І ще, не стійте на одному місці, змінюй¬те положення, стрибайте, бігайте, ухиляйтеся від ударів.

Користуйтеся будь-якими допоміжними засобами. Стане в нагоді і дошка від найближчого паркана, і власні ключі. Як і до будь-якої діяльності до самозахисту необхідно підходити творчо. Відомий випадок, коли немолодій жінці вдалося збентежити грабіжника, виливши на нього літр молока із паперового пакета.

Якщо у вас немає ніякого допоміжного засобу, спробуйте дуже вдарити ногою по гомілці або по пальцях ніг нападника (такий удар спричинить різкий біль). Якщо він схопить вас ззаду, спробуйте з силою вдарити його по підборіддю потилицею. Якщо обхопив вас спереду — головою в обличчя.

Що робити, якщо ви одні? Ось як пропонує діяти майстер спорту із боротьби Валерій Лебедєв:

«Якщо з вами подруга, нехай біжить на освітлене місце, де багато людей, телефонує в міліцію, усіма способами привертає увагу оточу¬ючих. Якщо ваші супутники — чоловіки, то головне завдання — зайняти кругову оборону і дуже швидко організувати взаємодію».

Усе це необхідно для того, щоб зуміти скористатися «сто першим правилом самбо» — якомога швидше втекти з місця пригоди. Гос¬трих відчуттів і моральної переваги у бійці шукають невпевнені в собі і незадоволені люди. Нормальний чоловік віддає перевагу мирному вирішенню проблем.

Криміногенна обстановка дуже складна, варіантів поведінки дуже багато. Але, як стверджують психологи, кращий варіант, який при¬датний у будь-якій ситуації — ваша нестандартна поведінка. Ска¬жімо, якщо на вас нападуть, то ніколи не кричіть: «Допоможіть, убивають!» Краще крикнути щось нейтральне, наприклад: «Німці!» або «Гей, на поромі!», «Пожежа!» Це дещо ускладнить здійснення , намірів зловмисників.

Крик повинен бути голосним, пронизливим і раптовим. Допомо¬же він, звичайно, там, де вас можуть почути.

Злякати бандита іноді може і розмова на підвищених тонах, особ¬ливо поряд із житловими будинками. Слід покликати брата, бать¬ка, сусіда: «Вікторе, швидше сюди, поклич сусідів!» тощо.

При збройному нападі крик може іноді спрацювати у зворотньо¬му напрямку. Якщо ви не бачите іншого виходу, краще підкорити¬ся вимогам нападника або, у крайньому разі, показати йому, що ви зробите саме так, хоча свій шанс шукайте безперервно. Спробуйте вплинути на його жалість, скажіть, що вдома на вас чекає хвора мати або батько (бабуся, дідусь). Або що ви тяжко хворі, перебуває¬те на обліку у вендиспансері, туберкульозному диспансері. Вимовте Це переконливо, викликаючи або жалість або огиду.

Вимушено віддавши грабіжнику те, що він від вас вимагав, не¬гайно повідомте про те, що сталося, у міліцію, спробуйте якомога Детальніше змалювати зовнішність злочинця, прикмети, манери. Це підвищить шанси його затримати.

При загрозі вимагання, шантажу пам'ятайте:

— ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів;

— усе таємне з часом стає відомим; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров'я та життя;

— не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

А ось ще одна ситуація. Після іспиту Максим пішов прямо додому, хотілося швидше повідомити домашнім про гарну оцінку. У тролейбусі замріявся і ледве не проїхав свою зупинку. Добре, що якийсь чоловік запитав: «Не підкажеш, котра година?» Максим витяг руку відповів і вискочив на вулицю. Залишилося дійти до кінця підземно¬го переходу, перетнути двір і він вже вдома. Але раптом хтось міцно схопив його за руку і розвернув до себе. На асфальт глухо впав якийсь гаманець. Той самий чоловік, який щойно запитував час, загрозливо навис над Максимом. «Крадеш? Гроші забрав, а гаманець викидаєш? Зараз розберемося». Хлопець занімів від такого, а тому мовчки пішов за «міліціонером». Хлопчик навіть не запитав де його форма, по¬свідчення. Але у відділок міліції так званий вартовий порядку Мак¬сима не довів. У найближчому безлюдному закутку обшукав «зло¬чинця», забрав із його гаманця усі гроші, конфіскував годинник і калькулятор, а потім відпустив. Та ще й примусив Максима присягнутися, що він більше (!) красти не буде і... до найближчого пово¬роту добіжить не оглядаючись.

Будь-яка дитина повинна знати і вміти відстоювати свої права. І протестувати, і обурюватися, звичайно, маючи для цього достатньо вагомі підстави і приводи. Якщо б у даному випадку Максим обурив¬ся, то протестом, мабуть, стала б його вимога повідомити його родині про затримання, тому що він неповнолітній і його за законом можна допитувати лише у присутності батьків або вчителів. І тоді події мог¬ли б розгорнутися дещо по-іншому.

Самозахист — спрямування захисних дій на самого себе. Само¬захист, самооборона може здійснюватися за допомогою газового ба¬лончика, газового пістолета або табельної зброї у людей, які мають право на цю зброю за службою.

Газовий балончик може мати будь-яка людина без обмеження віку (крім дітей дошкільного віку).

Багато засобів індивідуального захисту, що з'явилися на нашому ринку останніми роками, заборонені для використання: деякі із засобів «захисту» являють небезпеку для своїх власників. Так, категорично заборонені різні електрошокові пристрої — їх застосу¬вання може потягти за собою смерть не тільки нападника, але й господаря: наприклад, у дощ або сиру погоду. Віденська конвенція забороняє використання нервово-паралітич-я0го газу як засобу індивідуального захисту — на власника такого балончика може бути накладений штраф. Дозволено використовувати лише офіційно придбані балончики із сльозоточивим газом, а також газову зброю.

Розрізняють такі види зброї:

— холодна і пневматична;

— гладкоствольна мисливська;

— нарізна мисливська;

— спортивна.

Право на придбання холодної та пневматичної зброї мають гро¬мадяни від 18 років; гладкоствольної мисливської — від 21 року; нарізної мисливської — громадяни від 25 років. Газову зброю доз¬волено мати із 18 років.