Венеричні хвороби

ПОГОДЖЕНО                                                                                                                                                                                 БЕСІДА БЖД

Заступник з виховної роботи

__________________________(підпис, П.І.П.)

«___»_______________200__р

Венеричні хвороби

Венеричні хвороби становлять серйозну небезпеку не тiльки для самого хворого, а й для членів його родини, для всього суспільства. Щоб запобігти зараженню венеричними хворобами, необхiд­но уникати дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків.

У давньоримський мiфологiї богиня кохання мала ім’я Венера. Звідси походить назва хвороб, що передаються статевим шляхом. Нiякi iншi захворювання, мабуть, не забарвленi у такiй мiрi людсь­кими стосунками, як венеричнi. Говорячи про цi хвороби, завжди ду­маєш про людей, їхнi iнтимнi взаємини, їхню мораль та поведiнку. I ще про трагедiї, якi нерiдко призводять до розпаду сiм'ї, краху найзаповiтнiших надiй.

До найбiльш поширених венеричних хвороб належать сифiлiс, гонорея, трихомоноз. Такi венеричнi хвороби, як м'який шанкер та четверта венерична хвороба (паховий лiмфогрануломатоз) у нашiй країнi лiквiдованi. Можуть спостерiгатися випадки одночасного за­раження кiлькома венеричними хворобами, наприклад, сифiлiсом i гонореєю, гонореєю та трихомонозом.

Успiшна боротьба з венеричними хворобами нерозривно пов'яза­на з додержанням громадянами принципiв високої моралi, посиленням морально-етичного виховання молодi. Кожна людина повинна чiтко уявляти сутнiсть цих хвороб та шляхи запобiгання їм.

Сифiлiс. Без лiкування або при недостатньому лiкуваннi набу­ває хронiчного перебiгу i нерiдко викликає тяжкi ураження внут­рiшнiх органiв та нервової системи, що призводить до iнвалiдностi i навiть смертi хворого.

Збудник сифiлiсу - блiда трепонема. Свою назву вона одержала через те, що погано забарвлюється лабораторними фарбами. Якщо розглядати її пiд мiкроскопом, то можна побачити тонку спiраль, яка швидко пересувається. Така активнiсть дає їй змогу проникати у глиб тканин та розповсюджуватися в органiзмi. Блiда трепонема швидко гине при висиханнi, пiд дiєю сонячних променiв i високої температури. У вологому середовищi, темрявi, на холодi може збе­рiгатися досить довго.

Збудники сифiлiсу у великiй кiлькостi знаходяться в рiзнома­нiтних сифiлiтичних висипах, у тканевiй рiдинi, де можуть бути легко виявленi. Оскiльки сифiлiтичнi висипи в основному з'явля­ються на статевих органах, зараження найчастiше здiйснюється ста­тевим шляхом.

Якщо висипи виникають на слизових оболонках порожнини рота, хворий стає небезпечний i в побутi. У цих випадках iнфекцiя може передаватися через поцiлунки, предмети вжитку (посуд, ложки, зуб­ну щiтку, губну помаду, цигарки тощо).

З моменту зараження до появи перших ознак хвороби минає приблизно 3-4 тижня. В цей перiод, що має назву iнкубацiйний, лю­дина нi на що не скаржиться. Навiть досвiдчений лiкар при найре­тельнiшому оглядi не знайде нiяких ознак хвороби. А тим часом блiдi трепонеми бурхливо розмножуються i поширюються по лiмфатич­них та кровоносних судинах. Сифiлiс з самого початку є недугою усього органiзму.

На мiсцi первiсного проникнення збудника з'являється садно або виразочка з твердою основою - твердий шанкер ("шанкер"- по-французьки "виразка"). Iнколи їх буває кiлька. З появою шанке­ру закiнчується iнкубацiйний перiод, починається перша стадiя си­фiлiсу - первинний сифiлiс.

Нерiдко хворi, виявивши першi ознаки захворювання, змазують або припiкають виразочку якимось дезінфiкуючим засобом. Пiсля цього виявити блiду трепонему буває дуже важко, що утруднює виз­начення дiагнозу та вiдкладає початок лiкування.

Не виключаючи нiяких вiдчуттiв, виразочка мало привертає увагу хворого. Якщо не бути настороженим, цей перший прояв сифiлiсу легко прогавити, тим бiльше, що виразочка швидко загоюється. Нiщо у цьому маленькому саднi не вiщує грiзну, тяжку недугу.

Шанкер часто залишається непомiченим у жiнок, особливо якщо вiн розташований на внутрiшнiх статевих органах (наприклад, на шийцi матки). Хворi пропускають початок захворювання i звертають­ся до лiкаря у пiзнiшi перiоди хвороби. Ось чому сифiлiс назива­ють "пiдступною хворобою".

При появi будь-якого висипу на статевих органах необхiдно негайно звернутися до лiкаря, щоб вчасно розпiзнати хворобу та якомога ранiше почати лiкування. Тiльки спецiалiст при оглядi та вiдповiдних дослiдженнях може виявити початковi ознаки захворю­вання, визначити дiагноз.

Поява шанкеру супроводжується збiльшенням лiмфотичних вуз­лiв, найчастiше пахвинних. Через 2-4 тижнi пiсля появи шанкеру спецiальне дослiдження кровi хворого на реакцiю Вассермана дає позитивний результат. Це є ще одним важливим симптомом того, що в органiзмi оселилася сифiлiтична iнфекцiя.

При вiдсутностi лiкування на шкiрi та слизових оболонках ви­никає численний висип, котрий однак не викликає нiяких вiдчуттiв. Лише в окремих хворих у цей перiод може з'явитися загальна слаб­кiсть, головний бiль, ломоти в кiстках, суглобах, пiдвищитися температура. Такi симптоми сигналiзують про початок другої, най­бiльш заразної стадiї сифiлiсу. Через деякий час висип зникає. Хвороба переходить у прихований стан. Тiльки вiдповiднi аналiзи кровi свiдчать про те, що недуга "не дрiмає". Раптово, серед, здавалося б, повного спокою, настає загострення хвороби. Знову з'являються висипи на шкiрi та слизових оболонках. У декого в цей перiод починає посилено випадати волосся на тiлi, виникають дiлянки пониженої пiгментацiї. Чергуванням прихованих перiодiв та загострень хвороби характеризується друга стадiя, або вторинний сифiлiс, що триває в середньому 2-3 роки.

Якщо хворий не лiкується, розвивається третя, найбiльш руй­нiвна фаза хвороби, З'являються пiдшкiрнi вузли (гуми), пiсля розпаду яких утворюються або виразки, що довго не загоюються, або особливi горбики, що групуються в дуги та кiльця. Горбики, як i гуми, схильнi до розпаду з наступним утворенням на тiлi характер­них рубцiв. Вони, як вiзитна картка, вказують, що людина перенес­ла третинний сифiлiс. I в третiй стадiї перiоди затишшя, прихова­ного перебiгу змiнюються спалахами хвороби. Для цього перiоду ха­рактерний розвиток патологiчного процесу у внутрiшнiх органах, нервовiй системi, кiстках тощо.

У багатьох виникає питання: "Чи вилiковний сифiлiс? Може, i своєчасно виявлений, вiн все одно непереможний?". Досвiд вiтчиз­няної та зарубiжної медицини дозволяє з усiєю категоричнiстю ска­зати, що сьогоднi сифiлiс вилiковний. В розпорядженнi лiкарiв є для цього могутнi лiки. Та, зрозумiло, лiкування значно ефектив­нiше та легше на раннiх стадiях хвороби, коли ще нема великих змiн у внутрiшнiх органах, нервовiй системi.

У нашiй країнi хворих на сифiлiс обов'язково госпiталiзують i лiкують доти, поки не буде лiквiдовано небезпеку i для самого хворого, i для iнших. Потiм лiкування продовжується амбулаторно до повного видужання. Лiкарi зобов'язанi виявити та лiкувати та­кож тих, хто заразив дану людину i кого вона могла заразити. Обов'язково обстежуються члени родини, всi, хто перебував iз хво­рим в тiсному контактi.

Лiкувати хворого на сифiлiс повинен тiльки лiкар-венеролог. Велику помилку роблять тi, хто виявивши на статевих органах сад­на, прищi, виразочки, вдаються до самолiкування. Цим вони затушо­вують недугу, заважають лiкарю своєчасно поставити правiльний дiагноз, що таїть у собi небезпеку розвинення через кiлька рокiв важких уражень внутрiшнiх органiв, нервової системи, кiсток тощо.

Гонорея. Збудником її є гонокок. Потрапивши на слизовi обо­лонки сечостатевих органiв людини, вiн викликає гнiйне запалення їх. Першi ознаки захворювання з'являються звичайно через 3-5 днiв i виявляються у пекучостi або рiзях при сечовипусканнi, а потiм гнiйних видiленнях з сечiвника у чоловiкiв i частих позивах до сечовипускання та видiленнях з статевих органiв (бiлi) у жінок.

Гонореєю, як i сифiлiсом, заражаються статевим шляхом. У дiтей, переважно дiвчаток, iнколи можливе побутове зараження через речi, якими користувався хворий (мочалка, таз, рушник тощо). Збудник гонореї при висиханнi швидко гине, але у вологому середо­вищi, наприклад у мокрому рушнику, залишається життєздатним до трьох дiб.

Тепер спостерiгаються випадки, коли свiжа гонорея у чоловiкiв iз самого початку перебiгає малосимптомно, без виразних суб'єктивних розладiв. Такi особи, не знаючи про свою хворобу, є дже­релом її поширення.

Без лiкування або при поганому лiкуваннi гонорея набуває хронiчного характеру, викликає рiзнi ускладнення, що нерiдко призводять до безплiдностi та статевої слабкостi - iмпотенцiї.

При гострiй гонореї спочатку уражається тiльки передня час­тина сечiвника. Своєчасне звертання до лiкаря, раннє лiкування сприяють одужанню, запобiгають виникненню ускладнень i переходу недуги в хронiчну форму. Якщо хворий не виконує поради лiкаря, вживає алкогольнi напої, гострi та солонi страви, їздить на вело­сипедi або мотоциклi, у нього можуть виникнути рiзноманiтнi уск­ладнення. Лiкування стає важчим i тривалiшим. Якщо ж хворий звер­нувся до лiкаря, усi неприємнi вiдчуття з часом можуть зменшитися i майже не турбувати. Те ж саме спостерiгається i при самолiку­ваннi. Хворий вважає, що вiн одужав, але це хибний погляд. Гоно­рея набуває хронiчної форми, викликає запалення передмiхурової залози, сiм'яних мiхурцiв, придатка яєчка тощо.

При хронiчнiй гонореї прояви хвороби у чоловiкiв незначнi: непокоїть свербiння, видiлень майже немає, якщо є, то у виглядi краплини вранцi пiсля сну.

У жiнок гонорея перебiгає малопомiтно, або ж супроводжується рясними гнiйними видiленнями, сильною пекучiстю та рiзями. Нелiкована або погано лiкована гонорея у жiнок може тягнутися роками та давати рiзноманiтнi ускладнення: запалення матки та її придат­кiв, що несприятливо впливає на перебiг вагiтностi та може бути причиною безплiдностi. Iнодi хвороба супроводжується i бiльш тяж­кими ускладненнями, котрi розвиваються як наслiдок розповсюдження iнфекцiї по всьому органiзму (гонорейнi запалення суглобiв, зах­ворювання серця тощо).

У разi попадання гонококiв на слизову оболонку очей розвивається бленорея, яка проявляється набряком, почервонiнням очей, гноєтечею, свiтлобоязню. Процес може закiнчитися слiпотою. У но­вонароджених бленорея є результатом зараження їх пiд час пологiв, якщо мати хвора на гонорею. Для запобiгання цьому захворювання в усiх пологових будинках новонародженим закапують в очi спецiальнi краплi.

Трихомоноз. Ця недуга виникає внаслiдок ураження сечостате­вих органiв пiхвовими трихомонадами. Передається переважно стате­вим шляхом. У чоловiкiв часто перебiгає в прихованiй формi, що спричинює повторне зараження жiнок. Iнкубацiйний перiод дорiвнює 7-12 дням. Гострий трихомоноз у жiнок, як i в чоловiкiв, зустрiчається рiдко. Симптоми захворювання такi ж самi, як при гонореї. Найчастiше процес перебiгає малосимптомно, хронiчно, протягом кiлькох рокiв. У жiнок трихомоноз виражений яскравiше, нiж у чо­ловiкiв, а тому виявляється легше та ранiше. Ускладнення при ць­ому захворюваннi виникають навiть частiше, нiж при гонореї. У жiнок це запалення бартолiнової залози, парауретральних протокiв, каналу шийки матки, придаткiв, у чоловiкiв - трихомонаднi виразки на статевому органi, запалення парауретральних протокiв та залоз, сiм'яних мiхурцiв, передмiхурової залози, придатка яєчка i навiть сечового мiхура.

Останнiми роками стала можливою лабораторна дiагностика та­ких захворювань, що передаються статевим шляхом, як хламiдiйна та мiкоплазмова (уреаплазмова) iнфекцiї. Збудником хламiдiйної iн­фекцiї є хламiдiї - внутрiшньоклiтиннi мiкроорганiзми. Вони мо­жуть викликати не тiльки багатосередковi ураження сечостатевих органiв, а й слизової оболонки очей, запалення суглобiв, а у но­вонароджених спричиняти запалення легенiв. Збудник мiкоплазмової iнфекцiї - мiкоплазма (уреаплазма) - викликає запалення сечiвни­ка, сечового мiхура, передмiхурової залози, виявляється у сiм'янiй рiдинi. Як хламiдiйна, так i мiкоплазмова iнфекцiї можуть спричиняти безплiднiсть.

Iз згаданого вище ясно, що тi, хто легко вступають у статевi стосунки, часто з малознайомими людьми, наражаються на небезпеку зараження венеричною хворобою.

Лiкарi придiляють велику увагу виявленню та залученню до лікування цих осiб, обстежують членiв їх родини, а також тих, хто були з ними у контактi. Особи, якi ухиляються вiд обстеження та лiкування, можуть бути притягнутi до них у примусовому порядку - це передбачено законодавством.

Боротьба з венеричними хворобами немислима без боротьби з пияцтвом, бо зараження дуже часто вiдбувається у нетверезому ста­нi, коли втрачається контроль над своїми вчинками.

Оскiльки сифiлiс може передаватися потомству, викликаючи у дiтей повну слiпоту, глухоту, тяжкі розлади нервової системи, з метою профiлактики в усiх жiнок у першiй i другiй половинах ва­гiтностi беруть кров на реакцiю Вассермана. Це ще раз пiдтверджує необхiднiсть звертання до консультацiї в першi три мiсяцi вагiт­ностi, до того, як вiдбудеться зараження плода. Вчасне виявлення сифiлiсу у вагiтної та своєчасне її лiкування гарантує народження здорової дитини.

Кожну жiнку, що звернулася до акушерсько-гiнекологiчного закладу, обстежують також на гонорею.

Профiлактичним оглядам на венеричнi захворювання пiдлягають донори, працiвники дитячих закладiв, лiкарень, пологових будин­кiв, харчових та комунальних пiдприємств, тi, хто оформляються на роботу, оселяються в гуртожитку, будуть вiдвiдувати басейн, їдуть до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку.

Створено венерологiчнi профiлактичнi пункти, до яких у будь-який час доби може звернутися людина, що мала пiдозрiлий статевий контакт. Профiлактична допомога надається безплатно, безвiдмовно, анонiмно, добре пiдготованим медичним персоналом. Розроблено заходи ранньої iндивiдуальної профiлактики венеричних хвороб.